Plotnik82 - Речі, аккорды песни для гитары
Am
Закривши очі, роздивляюся свій внутрішній світ:
H
Зовні майже ніщо вже мене не цікавить.
F
Втім, і тут нема такого, чого б знати я не міг,
Dm Em
Але знов себе до себе в гості прошу ласкаво.
Стиха сам собі заплачу (так ніхто би не почув),
Бо навіщо здіймати без публіки лемент?
І читатиму по колу сам собі досхочу
Ті самі монологи про ті самі проблеми.
Кудись постійно крокує невгамовне життя,
Нас до самої смерті на порох стоптує,
Що за вітром відлітає – назавжди, без вороття –
Чи то просто в домовину, чи до пекла в безодню...
Побудовано вічність на наших костях!
Може, когось то і тішить... Анітрохи не легше
Мені. І прострілює серце страх:
Я не встигну зробити деякі речі...
Пр-ш Am Em Fmaj Dm Em Am
Я не хочу бути потім, хоч би став би я ідолом,
І не треба безсмертя мені посмертного.
Час добряче налякано пірамідами –
Віковічного мене воно вже не стерпить!
Хочу встигнути побути сьогодні собою,
А боюся, що не встигну, бо завжди не встигаю.
Проливатися з неба дощовою водою,
Чим все більше дріб’язкове, тим все більше глобальне.
Справжнє щастя – у істинах хрестоматійних:
Посадити хочу дерево, побачити, як виросте;
Збудувати будинок у власному стилі
І зустрітись з тобою бажаю встигнути...
Хтось до мене тихенько в пітьмі підійшов
І гарячою рукою обійняв мої плечі.
То не зовсім несподіванка й зовсім не шок:
Просто вчасно відбулися деякі речі.
Пр-ш Am Em Fmaj Dm Em Am
Plotnik82 - Речі, аккорды песни для гитары
Am
Закривши очі, роздивляюся свій внутрішній світ:
H
Зовні майже ніщо вже мене не цікавить.
F
Втім, і тут нема такого, чого б знати я не міг,
Dm Em
Але знов себе до себе в гості прошу ласкаво.
Стиха сам собі заплачу (так ніхто би не почув),
Бо навіщо здіймати без публіки лемент?
І читатиму по колу сам собі досхочу
Ті самі монологи про ті самі проблеми.
Кудись постійно крокує невгамовне життя,
Нас до самої смерті на порох стоптує,
Що за вітром відлітає – назавжди, без вороття –
Чи то просто в домовину, чи до пекла в безодню...
Побудовано вічність на наших костях!
Може, когось то і тішить... Анітрохи не легше
Мені. І прострілює серце страх:
Я не встигну зробити деякі речі...
Пр-ш Am Em Fmaj Dm Em Am
Я не хочу бути потім, хоч би став би я ідолом,
І не треба безсмертя мені посмертного.
Час добряче налякано пірамідами –
Віковічного мене воно вже не стерпить!
Хочу встигнути побути сьогодні собою,
А боюся, що не встигну, бо завжди не встигаю.
Проливатися з неба дощовою водою,
Чим все більше дріб’язкове, тим все більше глобальне.
Справжнє щастя – у істинах хрестоматійних:
Посадити хочу дерево, побачити, як виросте;
Збудувати будинок у власному стилі
І зустрітись з тобою бажаю встигнути...
Хтось до мене тихенько в пітьмі підійшов
І гарячою рукою обійняв мої плечі.
То не зовсім несподіванка й зовсім не шок:
Просто вчасно відбулися деякі речі.
Пр-ш Am Em Fmaj Dm Em Am
