Kompas - Один, аккорды песни для гитары

Am
Я думаю, допоки я іще живий,
Dm6
поки живу – я буду думати,
Am
А далі буде існування, 
Dm6
гірке, бездонне і бездомне…
Am
               
Am7
І я один, зовсім один,
Dm6
 
хоча глибоко у мені нас тільки двоє,
Am
                
Am7
Тікаємо під сірий дощ,
Dm6
бо зупинитись – здатися в неволю.

Dm
           
Am
Я так кволо-кволо
H
             
Dm
          
Am
 
Починаюся, здається, стихійно, випадково.
Dm
           
Am
Я так кволо-кволо
H
                  
Dm
    
F
                
E
 
Сліпну, глухну, біжучи, щоб закінчитись казково.

Я викликаю правду у собі,
щоб вимагати того в інших,
Щоб опадати з жовтим листям
і сходити із сонцем літнім…
І я один, зовсім один,
хоча глибоко у мені нас майже троє,
Стрибаємо з вогня у воду,
щоби не здатися в неволю.

Я так кволо-кволо
Починаюся, здається, стихійно, випадково.
Я так кволо-кволо
Сліпну, глухну, біжучи, щоб закінчитись казково.

Я не рахую кроків, ідучи,
мабуть, борюсь за імпульсивне існування.
А кожна втрата забирає сили,
хоча то схоже на досвід виживання.
І я один, зовсім один,
хоча глибоко у мені нас поле бою.
Вповзаємо самі у петлі,
Ховаючися від неволі.

Я так кволо-кволо
Починаюся, здається, стихійно, випадково.
Я так кволо-кволо
Сліпну, глухну, біжучи, щоб закінчитись казково.

Am
Я думаю, допоки я іще живий,
Dm6
поки живу – я буду думати,
Am
А далі буде існування, 
Dm6
гірке, бездонне і бездомне…
Am
               
Am7
І я один, зовсім один,
Dm6
 
хоча глибоко у мені нас тільки двоє,
Am
                
Am7
Тікаємо під сірий дощ,
Dm6
бо зупинитись – здатися в неволю.

Dm
           
Am
Я так кволо-кволо
H
             
Dm
          
Am
 
Починаюся, здається, стихійно, випадково.
Dm
           
Am
Я так кволо-кволо
H
                  
Dm
    
F
                
E
 
Сліпну, глухну, біжучи, щоб закінчитись казково.

Я викликаю правду у собі,
щоб вимагати того в інших,
Щоб опадати з жовтим листям
і сходити із сонцем літнім…
І я один, зовсім один,
хоча глибоко у мені нас майже троє,
Стрибаємо з вогня у воду,
щоби не здатися в неволю.

Я так кволо-кволо
Починаюся, здається, стихійно, випадково.
Я так кволо-кволо
Сліпну, глухну, біжучи, щоб закінчитись казково.

Я не рахую кроків, ідучи,
мабуть, борюсь за імпульсивне існування.
А кожна втрата забирає сили,
хоча то схоже на досвід виживання.
І я один, зовсім один,
хоча глибоко у мені нас поле бою.
Вповзаємо самі у петлі,
Ховаючися від неволі.

Я так кволо-кволо
Починаюся, здається, стихійно, випадково.
Я так кволо-кволо
Сліпну, глухну, біжучи, щоб закінчитись казково.